МАТУСI

Коли життя перетворилося у смерть,
День в нiч, добро у зло,
Тодi лишилося одне -
Воно i зараз зiркою горить -
Ознакою майбутнього свiтання,
I завжди буде нам свiтить:
Це перше слово -
Так, - воно одне, i нiжне, i красиве, i святе -
Матуся - перше слово i останнє.
Воно розпалює в людей кохання,
Добро несе у села та мiста,
Це слово, наче квiтка, вироста,
Його не можна вкрасти, забруднити,
Якщо його не знати, то навiщо жити?

* * *

Килим жовтого листя - розкишний,
I букет сухих трав - пишний...
Нам даруе плоди, i казки,
I кохання,
I солодкi мрiї,
Надiї, бажання...
I вкривають землю її коси.
-А звуть її просто - Осiнь.

ДО РОКУ ПРОЙДЕШНЬОГО

Де заметiль?..
Де лютий мороз?
Де снiговi хмари
Бiлоснiжнi i чистi, як мари?
Де холод? Де зима?
Нiби померла вона!
А зараз - Новий рiк!
I його стрiчаєм в осiннiх обiймах...
Ще трохи - i вже наступить,
Старе тисячолiття брови насупить,
Сивими вiями
Очi закриє,
Впаде...
I розтане, як снiг...
Пробило дванадцять разiв...
Дитина мала народилась,
То народився Новий рiк,
I все нове народилось!
Двутисяча перший рiк:
Складаємо цi числа -
Маємо трiйку.
То - третє тисячолiття прийшло,
I святу трiйцю ми будем молити,
Щоб ми змогли у злагодi жити,
Щоб життя було легше пуха -
Во iмя отця i сина, i святого духа.
Лена Филиппова, 8-Д класс ОШ №53,